ГС «Асоціація приватних медичних закладів України» опрацювала положення Стандарту «Критерії госпіталізації пацієнтів для надання стаціонарної медичної допомоги», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 30 липня 2026 року № 1044.
АПМЗУ підтримує необхідність формування єдиних і зрозумілих підходів до госпіталізації, підвищення обґрунтованості використання стаціонарної допомоги та недопущення необґрунтованих госпіталізацій. Водночас практичне застосування окремих положень Стандарту, на думку учасників Асоціації та Юридичного комітету АПМЗУ, потребує додаткового роз’яснення і врегулювання, зокрема з огляду на специфіку роботи приватних закладів охорони здоров’я.
1. Пріоритет клінічного рішення лікаря
Стандарт передбачає можливість відступу від критеріїв госпіталізації за наявності належно задокументованих клінічних підстав або значущих соціальних ризиків. Такий підхід є важливим, оскільки не всі клінічні ситуації можуть бути повністю описані універсальними критеріями.
Водночас рішення про відступ пов’язується з письмовим обґрунтуванням та погодженням із завідувачем відповідного відділення та/або черговим лікарем. У практичній роботі це породжує питання щодо остаточного рішення у разі розбіжності позицій лікаря і завідувача, порядку дій за відсутності відповідної посадової особи та критеріїв достатності такого обґрунтування.
Надмірна формалізація може створити подвійний ризик: з одного боку – відмови у необхідній госпіталізації та можливих негативних наслідків для пацієнта, з іншого – визнання клінічно обґрунтованої госпіталізації «необґрунтованою» через формальну невідповідність окремому критерію. Вважаємо, що належно обґрунтоване професійне клінічне рішення лікаря має залишатися визначальним.
2. Особливості застосування Стандарту у приватних закладах
Окремого роз’яснення потребує застосування критеріїв у випадках, коли замовником і платником медичної послуги є безпосередньо пацієнт, інша фізична чи юридична особа або страхова компанія, а не держава в межах Програми медичних гарантій.
Стаття 3 Основ законодавства України про охорону здоров’я передбачає, що замовником медичної послуги можуть бути, зокрема, юридичні та фізичні особи, включно із самим пацієнтом. Стаття 38 Основ гарантує право пацієнта на вибір лікаря і закладу охорони здоров’я та право бути прийнятим у закладі за своїм вибором, якщо це виправдано його станом і заклад може забезпечити відповідне лікування.
У зв’язку з цим просимо чітко визначити, яким чином Стандарт застосовується до стаціонарної медичної допомоги, що оплачується недержавним замовником, та підтвердити, що його положення не створюють автоматичної заборони на госпіталізацію у приватному закладі за наявності обґрунтованого клінічного рішення лікаря.
3. Недопустимість суто формального фінансового або контрольного застосування
Значне занепокоєння викликає можливість використання критеріїв як самостійної формальної підстави для визнання госпіталізації необґрунтованою, зменшення або відмови в оплаті медичної послуги НСЗУ, відмови у страховому відшкодуванні чи застосування санкцій під час перевірок.
На нашу думку, сама лише відсутність окремого формального критерію не повинна автоматично мати фінансові наслідки, якщо госпіталізація була належним чином клінічно обґрунтована і задокументована. Відповідний підхід має бути однаково зрозумілим медичним закладам, НСЗУ, страховикам та іншим суб’єктам, які можуть оцінювати обґрунтованість госпіталізації.
4. Планова госпіталізація та режим спостереження до 24 годин
Стандарт передбачає для планової госпіталізації направлення лікуючого лікаря з попереднім узгодженням дати і часу госпіталізації. Потребує уточнення порядок дій у разі самостійного звернення пацієнта до приватного закладу, коли отримання направлення є об’єктивно ускладненим або може затримати надання необхідної допомоги.
Також вважаємо важливим не трактувати режим спостереження до 24 годин як універсальну межу, після якої пацієнт обов’язково має бути госпіталізований або виписаний. У частині клінічних випадків для безпечного рішення може бути необхідною індивідуальна оцінка динаміки стану.
5. Соціальні показання та окремі категорії пацієнтів
АПМЗУ позитивно оцінює можливість врахування соціальних факторів при прийнятті рішення щодо госпіталізації або її продовження. Водночас Стандарт не визначає механізму підтвердження таких обставин, порядку взаємодії закладів охорони здоров’я із соціальними службами та розмежування відповідальності між медичними і соціальними службами.
Окремої уваги потребують пацієнти похилого віку, особи, які проживають у віддалених або важкодоступних місцевостях, пацієнти з нетиповим перебігом захворювання, а також паліативні пацієнти у разі виникнення гострих станів. Формальна можливість амбулаторного лікування не завжди означає його реальну доступність і безпечність.
З огляду на викладене просимо Міністерство охорони здоров’я України:
1. підтвердити, що критерії госпіталізації не є абсолютною забороною на госпіталізацію за відсутності окремого формального критерію, якщо інше рішення належно обґрунтоване клінічним станом пацієнта;
2. чітко визначити порядок документування та погодження відступу від критеріїв, а також порядок дій у разі розбіжності позицій лікаря та завідувача відділення;
3. надати окреме роз’яснення щодо застосування Стандарту приватними закладами у випадках, коли замовником медичної послуги є пацієнт, інша фізична чи юридична особа або страхова компанія;
4. роз’яснити можливість самозвернення пацієнта та порядок госпіталізації у випадках, коли попереднє отримання направлення є неможливим або може затримати надання допомоги;
5. визначити механізм підтвердження соціальних показань і взаємодії медичних закладів із соціальними службами;
6. забезпечити, щоб Стандарт не застосовувався як виключно формальний інструмент фінансового контролю, а належно обґрунтоване клінічне рішення лікаря враховувалося при оцінці правомірності та обґрунтованості госпіталізації;
7. розглянути доцільність підготовки методичних роз’яснень щодо застосування критеріїв до пацієнтів похилого віку, паліативних пацієнтів, осіб із нетиповим перебігом захворювання та пацієнтів, для яких амбулаторна допомога фактично є недоступною.
АПМЗУ підтримує впровадження прозорих та обґрунтованих підходів до госпіталізації. Водночас такі підходи мають насамперед забезпечувати безпеку пацієнта, не обмежувати професійну клінічну автономію лікаря та враховувати особливості роботи закладів охорони здоров’я різних форм власності і різних джерел фінансування.
